Ігрова залежність у дітей або як віртуальність поглинула реальність

«Чітерити» замість «шахраювати», «хапанути» замість «взяти», «апнути» замість «підняти», «чіллити» замість «відпочивати», «інвіз» замість «невидимість». І це, далеко не весь список сленгових слів, які використовують сучасні діти.

Виникає логічне запитання: де діти сучасності вчаться новому сленгу? Відповідь проста: у величезному різноманітті телефонних і комп'ютерних ігор. Діти 21 століття геть забули, як це - жити в реальному світі. Ігри стали для них однією з головних складових сприйняття навколишнього середовища.

За даними психологів від 10% до 14% дітей, що грають в комп'ютерні ігри, знаходять повну залежність від них. Саме тому такі слова як: катка (гра), драпнутися (випасти / попастися), ман (маніяк), пін (емодзі/смайл), і багато інших, все частіше використовуються дітьми в їх повсякденній мові, і не тільки з однолітками, а й людьми в цілому.

Тотальна залежність від ігор і повна відсутність сприйняття реального життя призводить до того, що дитині набагато важче соціалізуватися, знайти спільну мову з людиною, яка не є її однолітком. Зростає рівень дратівливості, неуважності і апатичності. Розвиток критичного мислення зводитися до мінімуму, а нервові клітини мозку атрофуються в геометричній прогресії.

За словами дитячих психологів, найнадійніший, дієвий і безболісний спосіб позбавлення від ігрової залежності - читання. Читаючи по кілька сторінок в день, дитина здатна розвивати свою фантазію і пам'ять, покращувати здатність помічати деталі, збагачувати свій словниковий запас і, найголовніше, включатися в реальність, на кілька годин забуваючи про свого «цифрового друга» і прикордонну реальність. Не дарма французький письменник Дідро казав: «Люди перестають мислити, коли перестають читати».

Ірина Стоянова