Я живу в мирі, але думки мої там, де війна

У житті кожного народу рано чи пізно настає момент, коли йому доводиться робити вибір між дуже важливими речами. Найстрашніше, коли цей вибір доводиться робити між миром і війною. Сумно усвідомлювати, що, незважаючи на розвиток людства і придбання їм важливих рис і якостей, війни все ще продовжують відбуватися. Більш того, деякі люди вважають, що війни - це логічно і нормально. В таких обставинах вибір між війною і миром стає дійсно дуже актуальним.

Говорячи про нашу рідну Україну, слід чесно і справедливо визнати, що вона знаходиться на межі війни. Нетривала за історичними мірками історія незалежності нашої країни виявилася такою, яка привела нас до того, що ми маємо сьогодні. Що ж сталося в минулому і що відбувається зараз? Чому ми потрапили в таке складне становище? Що ж, звинувачувати можна багатьох. Звинувачувати можна наших в усі часи безвідповідальних правителів, не в змозі використати відмінний історичний шанс, щоб зробити країну красивою, квітучою і щасливою. Також можна звинувачувати сусідів, які далеко не завжди сприяли нам у нашому бажанні зміцнитися і стати по-справжньому ефективною державною структурою. Але варто звинувачувати їх всіх? Зрозуміло, що окремі чиновники навряд чи могли утриматися від злочинів проти власного народу, оскільки вони були повністю безконтрольні. І від зарубіжних країн не варто чекати допомоги. Зрештою, хто ми такі для них? Чому вони повинні допомагати своїм конкурентам? На міжнародній арені суперництво між країнами ще більше, ніж між людьми в суспільстві. Там не можна нікому довіряти і вже точно не можна сподіватися на чиюсь безкорисливу допомогу. У зв'язку з усім цим потрібно сумно, але справедливо визнати, що у всіх бідах країни винен народ, всі ми з вами. Ми в достатній мірі не контролювали владу, не пропонували реформ і не намагалися їх імплементувати. І тепер ми отримали загрозу війни, перемогти в якій через розруху в збройних силах буде практично неможливо.

Але навряд чи варто посипати голову попелом в такий відповідальний момент. Поки ще є можливість уникнути головної помилки. Встрявання в війну зі свідомо набагато сильнішим ворогом принесе величезні втрати, зруйнує тисячі, якщо не мільйони сімей, підвищить градус напруги в суспільстві до небачених раніше значень. Саме з цієї причини сьогодні в найвідповідальніший момент ми зобов'язані сказати війні «ні». Чого б це не коштувало, народ повинен зробити свій вибір, зробити його явно і однозначно. Україна не хоче війни і ні в якому разі не повинна отримати її.

Полина Макуха