Традиції з душею: як херсонка відроджує орнаменти та підтримує фронт

Херсонська художниця та волонтерка Катерина Четиріна відтворює писанки півдня України, аби це давнє мистецтво продовжувало жити та нагадувати про українську самобутність. Окрім цього, завдяки своїм творчим здібностям дівчина створює вироби, які нагадують про Хесонщину та допомагають збирати кошти на потреби захисників. 

Дім – наше все

Повномасштабне вторгнення Катерина Четиріна зустріла в Херсоні. Попри всі небезпеки вирішила лишатись та чекати на звільнення. Розповідає, про своє рішення жодного разу не пожалкувала: "З початком окупації зрозуміла, що ніколи звідси не поїду, бо дім – наше все. Як важко не було в тій окупації, ми терпіли та відстоювали своє. І, знаєте, я жодного разу не пожалкувала про те рішення".

Триматись в умовах окупації дівчині допомагала творчість. Завдяки їй Катерина могла не лише відволікатись, а й розповідати всім навколо, що з Херсонщиною роблять окупанти. Це мало свої ризики, тому більшість робіт вдалось опублікувати тільки після звільнення міста.

"Спочатку я ілюструвала все, що пов’язане з війною, аби люди бачили, що коїться на Херсонщині, та й країні в цілому. Весь мій планшет тоді був переповнений проукраїнськими ілюстраціями. Але згодом в цілях безпеки довелось трішки затихнути, адже окупанти таке шукали, це був експрес квиток до підвалу на допити. Саме тому все ховала та чекала слушного моменту", — розповідає херсонка.

В очікуванні звільнення дівчина зрозуміла, що завдяки своїм творчим здібностям може зберігати та примножувати все українське, наші традиції та культуру, те, що намагається вбити росія. А отже після деокупації почала активно втілювати свої задуми. 

Ніхто не має сидіти без діла 

Оговтавшись від реалій окупованого міста, художниця доєдналась до волонтерів, які створили ГО "Штаб допомоги Херсон". Волонтерство та теплий зворотний зв'язок від людей надихнули художницю на нові витвори. Тож, вже незабаром з’явились її перші тематичні листівки та майстерно розписані гільзи із зображеннями символів Херсонщини, її туристичними перлинами та місцями знайомими кожному херсонцю. Все це дівчина використала для проведення благодійних розіграшів та як можливість нагадування про свою область, яка потребує уваги та захисту.

Фото надала співрозмовниця

"Волонтерство – те, що зараз на часі, як ніколи. Це мій спосіб бути корисною своєму місту та країні. Тому намагалась разом з, тоді ще майбутнім чоловіком, поєднувати добрі справи та силу творчості. Так, разом з командою ГО "Штаб допомоги Херсон" та іншими майстрами нам вдалось зробити багато не лише для місцевих жителів, а й для захисників", – говорить Катерина.

Зокрема, завдяки розіграшам на сьогодні волонтерам вдалось зібрати майже 5 мільйонів гривень на потреби ЗСУ. І на цьому, запевняє мисткиня, а ні вона, а ні її колеги зупинятись не збираються, адже мають дуже багато запитів з передової. Мисткиня переконана, тільки єднаючись та працюючи разом ми зможемо вибороти світле майбутнє для України.

"Нині ніхто не має сидіти без діла. Шлях до перемоги повинен торувати кожен. А ще необхідно дбати про збереження наших традицій та культурної спадщини для майбутніх поколінь, аби ми цінували своє, знали хто ми, щоб жоден окупант не зміг це відібрати", – зазначає волонтерка.

Навіть завдяки власним заручинам дівчина разом зі своїм чоловіком змогли зібрати 15 тисяч гривень на потреби захисників, розігравши за донат постери, створені художницею з її старих знімків Антонівського мосту, Аджигольського маяка та набережної Херсона. 

"Мені захотілось свою радість поєднати з доброю справою. Така вже фішка у волонтерів та творчих людей. Чоловік підтримав мою ідею, тож одразу після реєстрації шлюбу, яка відбулась на Донеччині, де перебував тоді чоловік, ми одразу виставили таке звернення. І люди підтримали. За два тижні ми змогли зібрати необхідну суму. Це розчулювало до сліз", – ділиться Катерина.

Катерина з чоловіком. Фото надала співрозмовниця

Писанка – унікальний артефакт української культури 

Паралельно з волонтерством мисткиня продовжувала працювати над втіленням давнього задуму. Дівчина вже давно спостерігала за роботою майстрів-писанкарів в різних регіонах країни, тому мріяла відтворити традиційні писанки рідної Херсонщини та Південного регіону. Адже, вони були й лишаються не просто великоднім атрибутом, а чимось більшим, глибшим.

"Писанка – це унікальний артефакт української культури, тож я не могла не спробувати. Спочатку малювала абсолютно все. Це були різні символи, герб області у вигляді скіфського сонця тощо. Але потім замислилась про те, які ж писанки притаманні нашому регіону та почала активну дослідницьку роботу. Відповідь знайшла тільки в одній єдиній книзі авторства майстрині Віри Манько "Взірці українських народних писанок". Один єдиний аркуш на стільки книг став моїм просвітленням у цій справі. Тоді сказала собі, що маю відтворити побачене, бо це традиції, закодовані в орнаментах і кольорах. Сенси та історія мого краю, яку потрібно відроджувати з попелу після навали окупантів", – зазначає мисткиня. 

Перші писанки Катерині вдалось розписати напередодні Великодня минулого року. Вони стали подарунками до свята рідним. Цьогоріч дівчина продовжила роботу й поповнила наявну колекцію новими витворами. Тож тепер серед відтворених нею писанок є "Туліпани", "Заступці", "Чорне море", "48 клинців", "Чобітки", "Листки" та "Яблуня". Всі вони поєднують в собі кольори та орнаменти, які символізують Херсонщину. 

Писанки Херсонщини. Фото надала співрозмовниця

"Загалом пріоритетними кольорами на наших писанках стали червоний, чорний, зелений та жовтий кольори. Вони, як і орнаменти переважно пов’язані з природою, землею, безкрайнім степом, морем, річкою та птахами навесні. І якщо уважно та вдумливо роздивитись кожну писанку, то можна дізнатись багато про область та вірування наших людей", – пояснює майстриня.

Дівчина переконана, що відтворювати писанки нині зможе навіть дитина, варто лише спробувати, адже це вміння в українців закарбоване в генетичній пам’яті.  Традиційна техніка, звісно, потребує майстерності та терпіння, але все це приходить з часом. Головне зібрати необхідні матеріали та інструменти (писачок, свічка, бджолиний віск, барвники та допоміжні інструменти), видути яйця за допомогою медичного шприца, аби було зручніше з ними працювати та нанести ескіз майбутнього орнаменту. 

"Для розпису використовую спеціальний інструмент — писачок, яким наноситься віск на поверхню яйця. Це нагадує мені художню техніку гарячий батик. Після цього яйце занурюю у фарбу. Цей процес повторюється кілька разів, щоб створити багатошаровий малюнок. Місця, які хочу лишити світлими попередньо зафарбовую воском. Темні кольори наносити окремо в останню чергу краще. Після завершення розпису віск знімають, і на поверхні яйця залишаються різноколірні орнаменти", – розповідає Катерина.

Фото надала співрозмовниця

Початківцям майстриня радить обирати звичайні харчові чи природні барвники, а ось більш досвідченим господиням –  професійні анілінові фарби, які будуть триматись значно краще і довше. Також, варто працювати в рукавичках, аби фарба не в’їдалась у шкіру. Зазначає, що дотримувалась всіх цих порад і сама, тож не мала жодних складнощів. 

"Не знаю чи то художня освіта далась взнаки, чи дійсно наші генетичні вміння, але все виходить. Звісно бувають випадки, коли шкарлупка виявляється занадто крихкою і доводиться змінювати яйце, але це не проблема. Просто робіть спробу за спробою і все обов’язково вийде. Так ми відроджуємо наші давні традиції, що в часи війни є особливо важливим", – наголошує майстриня.

Ще херсонка зазначає, що планує й надалі відтворювати південні писанки, тому раптом хтось знає інші зразки або ж потребує допомоги у розписі, можна писати Катерині у соціальних мережах. 

Українці завжди творили красу 

Окрім відродження традицій південного писанкарства художниця вирішила повернутись і до створення елементів українського національного вбрання. Так, вона почала плести народні прикраси – силянки, які також допомагають збирати кошти для наших воїнів. 

"Українці завжди творили красу, тож хочу продовжувати цю справу. З кожною новою прикрасою відчуваю особливий зв’язок, ніби створюю частинку душі. Це ще один мій антидепресант та можливість робити свій внесок у справу перемоги, популяризувати нашу культуру далеко за межами країни та нагадувати, що ми потребуємо міжнародної підтримки. Деякі мої прикраси та інші вироби з символами Херсона вже поїхали до Канади, Польщі, Молдови та в різні куточки нашої країни", – розповідає мисткиня.

Фото надала співрозмовниця

Також, Катерина зазначає, що в майбутньому планує плести ще й гердани та кризи, адже всі ці прикраси, як і силянки та писанки відображають нашу ідентичність, самобутність, культуру та історію. Кожен виріб та елемент має глибокий зміст, це частинка великої спадщини, яку ми зберігаємо та розвиваємо разом. Це і є наше майбутнє. 

Анна Шаповал